задурний

ЗАДУРНИ́Й, а́, е́.

Надто дурний.

Себе корив Славко й сердився на себе. Перевертався на всі боки, мучився і вкінці додумався до такого: “Моя голова на це задурна” (Л. Мартович);

– Нас тільки тоді кличуть, як голову під кулі та під шаблі треба наставляти, – завважує Танський, – але до військової ради, то ми задурні (Б. Лепкий).