зазубрювання
ЗАЗУ́БРЮВАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. зазу́брювати.
Іван Іванович вимагає не бездумного зазубрювання фактів і дат, він учить мислити (Г. Усач);
Вивчення матеріалу не повинно зводитися до бездумного зазубрювання конспектів лекцій, а то й цілих розділів підручника (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)