зазубрювання

ЗАЗУ́БРЮВАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. зазу́брювати.

Іван Іванович вимагає не бездумного зазубрювання фактів і дат, він учить мислити (Г. Усач);

Вивчення матеріалу не повинно зводитися до бездумного зазубрювання конспектів лекцій, а то й цілих розділів підручника (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me