заколюватися
ЗАКО́ЛЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся, недок., ЗАКОЛО́ТИСЯ, олю́ся, о́лешся, док.
1. Убивати себе, встромивши в тіло щось гостре.
Не лише хлопчики в школах, але й дівчатка із самурайських родин спеціально навчалися мистецтва самовбивства в ім'я честі й обов'язку: хлопчики – робити харакірі, дівчатка – заколюватися кинджалом (з навч. літ.);
Зберігаючи любов до вбитого нареченого і бажаючи врятувати співвітчизниць, Кассандра добровільно заколюється на могильному пагорбі Ахілла (з навч. літ.);
“Заколотися?” – зринула думка. Але дівчинка прогнала ту думку. Не знала, як те робиться, та й жалко себе стало (П. Загребельний).
2. Пас. до зако́лювати¹.
У Калмикії зрідка відбувається обряд жертвопринесення духові – хазяїну води. Для збільшення лову риби в присутності членів рибальської артілі на спеціально спорудженому плоті заколюється козеня (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)