законопорушник

ЗАКОНОПОРУ́ШНИК, а, ч.

Той, хто не дотримується законів (у 1, 5 знач.), порушує їх.

У 20–30-х роках XX ст. А. С. Макаренко керував трудовою колонією для неповнолітніх законопорушників та трудовою дитячою комуною (з навч. літ.);

Відповідно до чинного законодавства ми будемо призупиняти роботу законопорушників (з газ.).

Значення в інших словниках

1. законопорушник — законопору́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. законопорушник — -а, ч. Той, хто порушує закони (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови