законопорушник

законопору́шник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. законопорушник — -а, ч. Той, хто порушує закони (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. законопорушник — ЗАКОНОПОРУ́ШНИК, а, ч. Той, хто не дотримується законів (у 1, 5 знач.), порушує їх. У 20–30-х роках XX ст. А. С. Макаренко керував трудовою колонією для неповнолітніх законопорушників та трудовою дитячою комуною (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах