законопорушник
законопору́шник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- законопорушник — -а, ч. Той, хто порушує закони (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- законопорушник — ЗАКОНОПОРУ́ШНИК, а, ч. Той, хто не дотримується законів (у 1, 5 знач.), порушує їх. У 20–30-х роках XX ст. А. С. Макаренко керував трудовою колонією для неповнолітніх законопорушників та трудовою дитячою комуною (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах