законопорушник
законопору́шник
-а, ч.
Той, хто порушує закони (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- законопорушник — законопору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- законопорушник — ЗАКОНОПОРУ́ШНИК, а, ч. Той, хто не дотримується законів (у 1, 5 знач.), порушує їх. У 20–30-х роках XX ст. А. С. Макаренко керував трудовою колонією для неповнолітніх законопорушників та трудовою дитячою комуною (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах