законоположення

законополо́ження

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. законоположення — -я, с. 1》 Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2》 Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. законоположення — Законодавство, див. юриспруденція  Словник чужослів Павло Штепа
3. законоположення — ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. 1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.  Словник української мови в 11 томах