законоположення

законополо́ження

-я, с.

1》 Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка.

2》 Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.

Значення в інших словниках

1. законоположення — законополо́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. законоположення — Законодавство, див. юриспруденція  Словник чужослів Павло Штепа
3. законоположення — ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. 1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.  Словник української мови в 11 томах