законоположення

ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, с.

1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка.

2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.

Всякий великий переворот ставить перед народом ясно не тільки використання існуючих, але й створення нових відповідних законоположень (Ленін, 26, 1951, 299).

Значення в інших словниках

1. законоположення — законополо́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. законоположення — -я, с. 1》 Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2》 Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. законоположення — Законодавство, див. юриспруденція  Словник чужослів Павло Штепа