законоположення
ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, с.
1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка.
2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.
Всякий великий переворот ставить перед народом ясно не тільки використання існуючих, але й створення нових відповідних законоположень (Ленін, 26, 1951, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- законоположення — законополо́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- законоположення — -я, с. 1》 Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2》 Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- законоположення — Законодавство, див. юриспруденція Словник чужослів Павло Штепа