законоположення —
законополо́ження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
законоположення —
-я, с. 1》 Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2》 Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
законоположення —
ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. 1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка. 2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя.
Словник української мови в 11 томах