закіптюжитися

ЗАКІПТЮ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

Укритися кіптявою.

Він [підкомірець] зручний тим, що до нього майже ніщо не пристає, а й коли закіптюжиться од порохового диму, то протреш вологою ганчіркою – і вже біленький (Є. Доломан);

Одне вікно було завішене чорним папером, а друге так закіптюжилося, що краєвид за ним пливав у сірому тумані (Валерій Шевчук).