закіптюжитися
ЗАКІПТЮ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.
Укритися кіптявою.
Він [підкомірець] зручний тим, що до нього майже ніщо не пристає, а й коли закіптюжиться од порохового диму, то протреш вологою ганчіркою – і вже біленький (Є. Доломан);
Одне вікно було завішене чорним папером, а друге так закіптюжилося, що краєвид за ним пливав у сірому тумані (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me