залаяти

ЗАЛА́ЯТИ², а́є, док., рідко.

Почати лаяти (див. ла́яти²).

Як тільки випали глибокі сніги і в Тивері твердо стало на зиму, заіржали біля княжих конюшень коні, залаяли на скотницях [скотних дворах] пси (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. залаяти — зала́яти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. залаяти — -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. Почати лаяти кого-, що-небудь. 2》 неперех. Почати лаятися, вимовляти образливі, лайливі слова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. залаяти — ЗАЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. перех. Почати лаяти кого-, що-небудь. Петро Рудик вдруге залаяв люто всі порядки на світі (Кос., Новели, 1962, 150). 2. неперех. Почати лаятися, вимовляти образливі, лайливі слова.  Словник української мови в 11 томах
4. залаяти — Залаяти, -лаю, -єш гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Уман. у. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Котл. Ен. І. 32. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма! Чуб. III. 426.  Словник української мови Грінченка