залюбленість

ЗАЛЮ́БЛЕНІСТЬ, ності, ж., розм.

Стан за знач. залю́блений 1.

В буденній мові, це [почуття] зветься залюбленість, я погоджуюсь прийняти на себе цю одіозну назву, це мене особливо вдовольняє (У. Самчук);

Важко сказати, чого у В. Симоненка більше – глибинної скромності чи світлої людської залюбленості в саме життя (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)