заляскотіти

ЗАЛЯСКОТІ́ТИ¹, очу́, оти́ш, ЗАЛЯСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док.

Почати ляскотіти (див. ляскоті́ти¹), ляскотати.

Рясно заляскотіли оплески в класі: – Ще! Ще! Ой, як же ловко, ловко! (С. Васильченко);

Позаду запирхали коні, заляскотіла в струмку вода під копитами, пролунав такий набридло знайомий голос Коснятинів: – Пресвітлий князю, насилу знайшли тебе! (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. заляскотіти — заляскоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заляскотіти — -очу, -отиш і заляскотати, -очу, -очеш, док. 1》 Підсил. до заляскати. || безос. 2》 розм.Швидко заговорити; зацокотіти. || Заспівати дзвінко, з частими переливами в голосі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заляскотіти — ЗАЛЯСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАЛЯСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. 1. Підсил. до заляскати; // безос. Та ось загуло, заляскотіло в ушах: місток! Знайомий Галині місток — близько вже зовсім (Крот., Сини.., 1948, 40). 2. розм. Швидко заговорити; зацокотіти.  Словник української мови в 11 томах
4. заляскотіти — Заляскотіти, -кочу, -тиш гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать рѣзкимъ голосомъ. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.  Словник української мови Грінченка