заляскотіти

ЗАЛЯСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАЛЯСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док.

1. Підсил. до заляскати;

// безос.

Та ось загуло, заляскотіло в ушах: місток! Знайомий Галині місток — близько вже зовсім (Крот., Сини.., 1948, 40).

2. розм. Швидко заговорити; зацокотіти.

Одна по одній жінки заговорили, заляскотіли на всі півтора десятка голосів, і відразу все випливло назовні — хто живе в розкоші, хто в нужді, хто в що одягається, хто в що взувається (Добр., Тече річка.., 1961, 298);

// Заспівати дзвінко, з частими переливами в голосі.

[Лукія (співа):] Ой вербо, вербо кучерява, Хто тобі, вербо, кучері звив?.. [Василь:] Ач, як заляскотала, аж луна пішла! (Кроп., II, 1958, 118).

Значення в інших словниках

1. заляскотіти — заляскоті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заляскотіти — -очу, -отиш і заляскотати, -очу, -очеш, док. 1》 Підсил. до заляскати. || безос. 2》 розм.Швидко заговорити; зацокотіти. || Заспівати дзвінко, з частими переливами в голосі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заляскотіти — ЗАЛЯСКОТІ́ТИ¹, очу́, оти́ш, ЗАЛЯСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. Почати ляскотіти (див. ляскоті́ти¹), ляскотати. Рясно заляскотіли оплески в класі: – Ще! Ще! Ой, як же ловко, ловко! (С.  Словник української мови у 20 томах
4. заляскотіти — Заляскотіти, -кочу, -тиш гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать рѣзкимъ голосомъ. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.  Словник української мови Грінченка