занудно
ЗАНУ́ДНО, розм.
Присл. до зану́дний.
– Що батько скажуть! Третина ж грошей!.. – дивлячись на різні ласощі, занудно скімлив Ясь. – Поб'ють... Їй-богу, всиплють не менше, як у бурсі... (Василь Шевчук);
Цідить мжичка їдко і занудно, Вибира з-під коміра тепло (Б. Олійник);
Щось бурмоче [Еклі] собі під ніс – так занудно-занудно (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера).
Словник української мови (СУМ-20)