зарва

ЗА́РВА¹, и, ж., діал.

1. Урвище, прірва.

Як смерчі – димучі зарви. Як вихор – вогонь юги (Яр Славутич);

На сидінні кам'яного стільця, знайденого в зарві біля села Шепіт у Карпатах, викарбуваний мисливець, який біжить і списом убиває зайця (із журн.).

2. Брила (про ґрунт, пісок і т. ін.).

Північний схил яру голий, весь покопирсаний кар'єрами та завалений стосами білого каміння і зарвами жовтого піску (У. Самчук).

ЗА́РВА², и, ж., діал.

Сварка.

Сварка з Рюриком по дорозі з походу, стара зарва за жінчине придане, коштувала сили й не давала забути про себе (К. Гриневичева).

Словник української мови (СУМ-20)