зарва —
за́рва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
зарва —
ЗА́РВА¹, и, ж., діал. 1. Урвище, прірва. Як смерчі – димучі зарви. Як вихор – вогонь юги (Яр Славутич); На сидінні кам'яного стільця, знайденого в зарві біля села Шепіт у Карпатах, викарбуваний мисливець, який біжить і списом убиває зайця (із журн.).
Словник української мови у 20 томах