засадничий

ЗАСАДНИ́ЧИЙ, а, е, книжн.

Який є засадою (див. заса́да²) чого-небудь, відповідає засадам; принциповий, основоположний.

Не знала [Марта], чим і як мене покарати і остаточно зводила все до впертого, засадничого протесту (У. Самчук);

– Капітане, на якій такій підставі ви поводитеся зі мною, наче я котрийсь із ваших щурів? – згадав ти нарешті про засадничі права людини (Ю. Андрухович);

Ринок як засадничий механізм організації колективних дій людей необхідний для економічного розвитку суспільства (з наук. літ.);

Історія медичної думки та гуманістичні традиції апелюють до засадничих філософсько-етичних принципів гуманізму, любові до всіх проявів життя, визнання життя вищою цінністю (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. засадничий — Великий [?][XIX] ще в 30-х роках сього століття Жозеф де-Местр говорив: «Ми виходимо все з тої загально голошеної гіпотези, що чоловік піднісся постепенно з варварства до просвіти і цивілізації. То улюблена мрія, то чистий блуд, засаднича нісенітниця нашого століття» [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. засадничий — -а, -е, зах. Принциповий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. засадничий — засадни́чий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. засадничий — засадни́чий визначальний, суттєвий, головний, чільний (ст): Увечері ходив до міста. Без наслідків. Звернув увагу на засадничу різницю між людьми. Є військові й цивільні. Ці дві катеґорії не мають нічого спільного між собою.  Лексикон львівський: поважно і на жарт