засвідчуваний

ЗАСВІ́ДЧУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до засві́дчувати.

Формулювання І. Канта пояснює реальність предметів, засвідчуваних досвідом “тут і тепер”, і реальність предметів, актуально не даних (з наук. літ.);

Літературна норма постає як результат систематизації певного явища, засвідчуваного всіма системами національної мови (з наук.-попул. літ.);

Строк чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт рослини починається з наступного дня після дати державної реєстрації права (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. засвідчуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до засвідчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. засвідчуваний — засві́дчуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови