засвічений

ЗАСВІ́ЧЕНИЙ², а, е, фот.

1. Дієпр. пас. до засвіти́ти².

Фотоплівка була частково засвічена, і я не знала, що з нею робити (з газ.).

2. у знач. прикм. Який засвітився (див. засві́чуватися²).

Для спостереження явищ інтерференції й дифракції світла на лабораторних заняттях у школі використовують мильний розчин, дві скляні пластинки, засвічену фотоплівку, джерело світла, лінзу й плоску скляну пластину, світлофільтри (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. засвічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до засвітити I 1). || засвічено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. засвічений — засві́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. засвічений — Засві́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. засвічений — ЗАСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвіти́ти¹ 1. Оксана В вікно поглядає На Лисянку засвічену (Шевч., І, 1951, 126); *Образно. Та був у нім [І. П. Котляревському] завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас (Фр.  Словник української мови в 11 томах