засвічений
ЗАСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвіти́ти¹ 1.
Оксана В вікно поглядає На Лисянку засвічену (Шевч., І, 1951, 126);
*Образно. Та був у нім [І. П. Котляревському] завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас (Фр., X, 1954, 140);
// засві́чено, безос. присудк. сл.
Вулиці міста сяяли яскравими вогнями: вуличні ліхтарі засвічено, як у свято (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 420).
Словник української мови (СУМ-11)