1. Словник української мови в 11 томах

засвічений

ЗАСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвіти́ти¹ 1.

Оксана В вікно поглядає На Лисянку засвічену (Шевч., І, 1951, 126);

*Образно. Та був у нім [І. П. Котляревському] завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас (Фр., X, 1954, 140);

// засві́чено, безос. присудк. сл.

Вулиці міста сяяли яскравими вогнями: вуличні ліхтарі засвічено, як у свято (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 420).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засвічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до засвітити I 1). || засвічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. засвічений — засві́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. засвічений — ЗАСВІ́ЧЕНИЙ², а, е, фот. 1. Дієпр. пас. до засвіти́ти². Фотоплівка була частково засвічена, і я не знала, що з нею робити (з газ.). 2. у знач. прикм. Який засвітився (див. засві́чуватися²). Словник української мови у 20 томах
  4. засвічений — Засві́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)