засліплено

ЗАСЛІ́ПЛЕНО.

Присл. до заслі́плений.

Вона йшла йому назустріч, широко розкривши обійми, а за нею піднімалося багряне сонце. Петер засліплено відвернув очі (О. Бердник);

“Могутній, владний, красивий – справжній володар!” – думав кожен з присутніх, засліплено дивлячись услід імператорові (із журн.);

Ми засліплено гадали, що вони до того віддані нам, до того проняті [пройняті] самим національним чуттям, що будуть іти за нами, в яку б соціальну пакість ми їх не вели (В. Винниченко).