заструпитися
ЗАСТРУПИ́ТИСЯ, и́ться; мн. заструпля́ться; док., розм.
Те саме, що заструпі́ти.
Рана заструпилася по шиї, але якихось загрозливих змін Марія не помітила (Іван Ле);
Закотив [Мадяр] рукави, поміг Василькові пополоскати рану .. – О, видиш .. Воно ладно заструпиться, присохне і навіть знаку не буде (І. Керницький);
* Образно. На будинку Корнякта лежали смуги хворобливостi. Вiн потускнiв, заструпився пучками моху, од виразок рябiли колони й гiрлянди над аркою (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)