затремтілий

ЗАТРЕМТІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до затремті́ти.

– Ну, яка вже там любов, коли йде до другого та ще так брудно! – Сергій сказав це затремтілим різким голосом (В. Винниченко);

Воно [калатало] вже загупало і забило на все село, що печерички-хати повлазили в землю мало не з вікнами, а затремтілі враз вишняки попритрушували їх листками (М. Вінграновський);

Він [тигр] крикне, і ніби полетить на джунглі безліч срібного пилу від затремтілого місяця (Ю. Яновський).