затребувати
ЗАТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
Те саме, що запотребува́ти 2, зажада́ти 2.
Коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста i затребував у нас “пачпорта” [паспорт] (В. Сосюра);
Раніше суддя мав право, коли визнавав за необхідне, затребувати від позивача копії всіх доданих до позовної заяви документів (з наук. літ.);
Міліціонери затребували в археологів розрахунок суми збитків, завданих державі знищенням під час будівництва газопроводу скіфського кургану (з газ.);
Іветта врешті затребувала зятя для розмови про Платона (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)