затребувати
ЗАТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
Те саме, що запотребува́ти 2, зажада́ти 2.
Коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста i затребував у нас “пачпорта” [паспорт] (В. Сосюра);
Раніше суддя мав право, коли визнавав за необхідне, затребувати від позивача копії всіх доданих до позовної заяви документів (з наук. літ.);
Міліціонери затребували в археологів розрахунок суми збитків, завданих державі знищенням під час будівництва газопроводу скіфського кургану (з газ.);
Іветта врешті затребувала зятя для розмови про Платона (Люко Дашвар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затребувати — затре́бувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- затребувати — -ую, -уєш, док., перех., канц. Зажадати від певної особи, установи подання чи надсилання чого-небудь або чиєїсь присутності десь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затребувати — ЗАТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех., канц. Зажадати від певної особи, установи подання чи надсилання чого-небудь або чиєїсь присутності десь. Ревізійній комісії.. з’їзд доручає в найкоротший строк затребувати звіти з місць і від окремих підзвітних осіб (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 33). Словник української мови в 11 томах