затримувач
ЗАТРИ́МУВАЧ, а, ч.
1. Той, хто затримує кого-, що-небудь.
З 1920 року радянське митне відомство почало впроваджувати практику преміювання затримувачів контрабанди (з наук. літ.);
Затримувачі показали посвідчення працівників міліції, забрали хлопця в машину й відвезли до міськвідділу (з газ.).
2. Пристрій для затримування чого-небудь.
Інерційний затримувач темпу стрільби розміщений у рукоятці пістолета (з наук.-попул. літ.);
Затримувачі снігу.
Словник української мови (СУМ-20)