захлюпати
ЗАХЛЮ́ПАТИ², аю, аєш, док.
Почати хлюпати.
В ту ж мить захлюпали хвилі, збурені раптовим вітром (М. Трублаїні);
Линув дощ, рясний, веселий, благодатний, .. зарокотала, захлюпала по ярах вода (Григорій Тютюнник);
Знову захлюпали весла – і галера пішла на зближення з іншими турецькими суднами, безперервно осипаючи їх градом ядер, куль та стріл (С. Тельнюк);
З темного неба зірвались важкі краплі дощу, залопотіли по листу, захлюпали по воді, розпускаючи широкі кола (К. Гриб);
Зайшло на справжнє поліття, захлюпали за вікном тітуниної хижі дощі (Д. Міщенко);
Раптом захлюпала [стара] безпричинним сміхом (Валерій Шевчук);
// безос.
Затріщали темні чагарі, викидаючи з себе важкі, заготовлені вдень плоти. Заплюскотіло навкруги, захлюпало... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)