захопливість
ЗАХО́ПЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. захо́пливий.
Прозаїки-сюжетники схилялися до захопливості і навіть таємничості, до виразної динамічності подій, віддавали перевагу пригодництву, авантюрним мотивам, а не психологічному аналізу (з наук. літ.);
Багатогранність і захопливість цієї екскурсії не залишить байдужим навіть найвибагливішого мандрівника (з мови реклами);
Мазепа відзначався пристрасністю і захопливістю, мав ряд талантів і достоїнств, умів грати на бандурі, цікавився мистецтвом, колекціонував зброю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)