зачин
ЗАЧИ́Н², ч.:
◇ (1) У зачи́ні, рідко – ізольовано від інших, без зв'язку з ними.
– Мені так важко відчувати, як ти відходиш від своєї мами, щось ховаєш від мене, замикаєшся .. – Адже ж я не можу завжди жити в зачині. Я хочу гратися з іншими хлопчиками (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)