збаламучуватися
ЗБАЛАМУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗБАЛАМУ́ТИТИСЯ, у́чуся, у́тишся, док., розм.
1. Те саме, що баламу́титися.
Унаслідок підводних вулканічних вибухів морське дно збаламучується і риба, що там мешкає, гине (з навч. літ.);
[Ганна:] Що воно люди говорять, чутка така пройшла, ніби військо якесь на Тернопіль іде. Люди вже збаламутилися... (В. Собко);
Все збаламутилося в твоїй голові, чадний дух минулого забив памороки, розслабив волю (В. Речмедін);
А вони [кріпосні] ще якось були з вільного роду, козаки чи що... то й опасувалась небога держати їх у місті, щоб не збаламутились за вільність проти неї (Марко Вовчок);
Боявся [Доброчин] вікінгів у Дідинці. Будь-якого дня вони могли збаламутитись і сказати, що Новгород узяли вони, Новгород – їхня ратна здобич (І. Білик).
2. тільки недок. Пас. до збаламу́чувати.
Узимку в північних океанах дно збаламучується штормами і течіями, унаслідок цього життєво важливі елементи, необхідні живим організмам, виносяться на поверхню (з навч. літ.);
Протягом декількох тижнів публіка збаламучувалася різними рекламними акціями, перш ніж фільм нарешті з'явився на екранах кінотеатрів (із журн.);
Зазвичай хлопці удаються до різних фортелів, аби спокусити дівчину, однак трапляються випадки, коли і вони збаламучуються дівчатами (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)