збанувати
ЗБАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, діал.
Док. до банува́ти.
Мовлять мені добрі люде [люди], що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала (з народної пісні);
– Ваш син живий .. Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить! (К. Гриневичева);
– А сьогодні, коли смеркне, за городи вийдеш? Збанував я за тобою, – додав [Лесь] щиро (І. Нижник).
◇ (1) Збанува́ти на о́чі – осліпнути.
Уже третій рік, як збанував на очі й нічого не бачить (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)