збанувати
ЗБАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, діал.
Док. до банува́ти.
Мовлять мені добрі люде [люди], що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала (з народної пісні);
– Ваш син живий .. Проте збанував за вами люто, чолобиття посилає, а через неділю й сам доскочить! (К. Гриневичева);
– А сьогодні, коли смеркне, за городи вийдеш? Збанував я за тобою, – додав [Лесь] щиро (І. Нижник).
◇ (1) Збанува́ти на о́чі – осліпнути.
Уже третій рік, як збанував на очі й нічого не бачить (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збанувати — збанува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збанувати — Збанува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Затосковать. Мовлять мені добрі люде, що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала. Гол. II. 773. — на очі. Ослѣпнуть. Уже третій рік, як збанував на очі й німого не бачить. Уман. у. Словник української мови Грінченка