звидити
ЗВИ́ДИТИ, джу, диш, док., кому, діал.
Пробачити, простити.
Нехай тобі Бог звидить і збачить (Номис);
Бог їм звидить, – писав він [Тарас Шевченко] в одному з листів, – нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені більше нічого і не треба (В. Русанівський).
Словник української мови (СУМ-20)