звитяжити
ЗВИТЯ́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, заст.
Перемогти.
Великий князь Роман Ростиславович, звитяживши литвинів 1173 року, впрягав бранців до плуга (Номис);
Саладін, що .. звитяжив не раз королів сарацинських та християнських, витратив увесь свій скарб на війни та на пишноту свою безмірну (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)