звукопоглинач
ЗВУКОПОГЛИНА́Ч, а́, ч.
Прилад або матеріал, признач. для поглинання звуку.
Усі протишумові навушники мають звукоізолювальні корпуси, виконані з різних полімерних матеріалів або легких металів, у які вмонтовано звукопоглинач (поролон, повсть тощо) (з навч. літ.);
На одному торці сушильної камери розташовується випромінювач ультразвукових коливань, на протилежному – звуковідбивач або звукопоглинач (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)