здичавлено
ЗДИЧА́ВЛЕНО.
Присл. до здича́влений.
На косі здичавлено іржали коні, кричала не своїм голосом якась жінка, поранена чи, може, з переляку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)ЗДИЧА́ВЛЕНО.
Присл. до здича́влений.
На косі здичавлено іржали коні, кричала не своїм голосом якась жінка, поранена чи, може, з переляку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)