здобичний
ЗДОБИ́ЧНИЙ, а, е, заст.
1. Прикм. до здо́бич.
Ви здобичні гроші пропиваєте (П. Куліш);
Бадьоро сидів на своїй сухоребрій коняці пан Валентій Босий-Босаковський. Він міг собі вибрати щонайкращого здобичного коня, .. та не хотів (Б. Лепкий).
2. перен. Грабіжницький, розбійницький.
– На вас Осман прямує ..Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине .. І до Дністра всіма полками двине (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)