здобичництво

ЗДОБИ́ЧНИЦТВО, а, с., заст.

Заняття здобичника (у 1 знач.).

Братiв [які обернулися на гайворонів] не було вдома, певно, десь полетiли на здобичництво. Опiвночi посiдали вони на подвiр'ї, стрiпнули крилами та стали козаками (В. Рубан);

Став [хлопець] по узбережжю берберійському корсарувати .. Добре й велося йому в тому здобичництві, та не знав необачний, що таке “годі” (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).