здоблений

ЗДО́БЛЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. до здо́бити.

Дівчата вже не несли своїх черевиків на руках, у кожної з них пакунок, то серце з тіста, здоблене зелено-червоною плетінкою, то вузлик чогось солодкого (У. Самчук);

Поблиз царського хорому [царських хоромів] стояв терем конюшого з такою самою загородою, але не здоблений вежами (І. Білик);

// здо́блено, безос. пред.

Покликано було всіх майстрів і художників, принесли вони грецькі книги й звойці [згортки], на яких показано було, як здоблено ту та іншу церкву в Візантії (П. Загребельний).