здольний
ЗДО́ЛЬНИЙ, а, е, іст.
Який користується землею на умовах здольщини.
Добробут здольних селян здебільшого залежить від особи їхніх володільців і від властивостей місцевості (з навч. літ.);
// Який ґрунтується на отриманні певної частки врожаю.
Здольна оренда на Закарпатті в XIX – на початку XX ст. за своєю суттю була одним із видів відробітку й нерідко поєднувалася з ним (з наук. літ.);
Реформа 1861 року ніякого “звільнення” селянам, окрім пограбування, не дала: за уставною грамотою вони залишилися на здольній повинності (з наук.-попул. літ.);
Поширена була здольна плата за землю, коли селяни віддавали хазяїну третину, а то й половину врожаю (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)