здря
ЗДРЯ, присл., прост.
Даремно, марно.
Бабій і Мотря.., боячись бійки, кинулися між них. – Цур йому, – умовляв Бабій Юхима, відтягуючи його на бік. – Ходімо, що ж говорити здря (С. Добровольський);
Мара прищулився і голосно промовив: – А богів з кадилами здря понавішували! (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)