зелина

ЗЕЛИ́НА, и, ж., рідко.

1. Травина.

Єдині ми. Землею і водою, зелиною і яблуком в саду (П. Мовчан);

Цей край для неї безмежно любий, і земля, в якій поховано великий ключ її роду, – свята. Вона знає на ній кожну деревину, квітку, зелину (К. Мотрич).

2. збірн. Те саме, що зело́1.

Десь збираються води, і зелина буйно в'ється вгору (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. зелина — див. стебло  Словник синонімів Вусика