зернь
ЗЕРНЬ², і, ж.
Старовинна гра в кості.
Дружинники сиділи на своєму дитинці в Києві, вигрівалися на сонці, грали цілими днями в кості та зернь (П. Загребельний);
Можі-дружинники [воїни] – хто сидів на призьбах, хто грав у зернь, хто зібрався гуртиком і просто теревенив, – навіть не звернули на Гатила уваги (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)